Ввійшов Спаситель у Йордан.
Вода в ту мить була м’якіше пуху.
Хрестив Ісуса Іоан,
Пророчачи хрещення Духом.
І раптом, з неба голос пролунав,
В мить, найвеличнішу видіння:
«Це є Возлюблений Мій Син
І в Нім Моє Благовоління».
О, мій Йордан! Твоя вода
Омила Господа живого.
Летять століття, мов стріла.
Світ просвітляє Боже Слово.
І на Вкраїну Бог прийшов.
Ніч освітив нетлінним Словом,
Що всякий в Слові тім знайшов
І велич, і любов Христову.
Вік благодаті наступив
І тут, у нашій Україні.
Сам Бог Свою Любов родив,
Послав й на Україну Сина.
І сонце ясне на Вкраїні засіяло,
Щоб знову у цім краї світло стало.
Дух Божий повернувся на Вкраїну,
Істини навчати християн,
Той, що у муках на хресті загинув,
Продливши Заповіт для всіх землян.
Своєю смертю смерть поправ,
Простив гріхи, спасінням став.
31.08.2001
Любов Павлюченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269171
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.07.2011
автор: Лобов