Накриє з головою сиза хвиля,
Заб’ють всі памороки трави прибережні,
І сонце - золотаве покотило,
Пірне повільно у морську безмежність.
Ячання чайок рознесеться вітром.
Останні промені рум’янцем вкриють острів,
І зійде місяць, мов володар світу –
Щоб розплести свої сріблясті коси.
Сліди розтанули, згубилися, зітліли,
Лиш величезні миготливі зорі,
Все падають у бірюзову прірву
І розстилають вічність понад морем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269292
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2011
автор: Парчевська Ольга