БУТІК МРІЙ (частина двадцять перша)

«Справа  у  тому»,-  продовжила  Алла  «що  Ви  придбали,  одну  з  картин  мого  чоловіка.  Придбали,  незважаючи  на  те,  що    ціна  було  значно  вищою  за  ціну  на  решту  робіт.  І  саме  ця  картина  чомусь  вкрай  потрібна  моєму  чоловіку.  Він  сьогодні  усю  ніч  не  спав  нормально…  Марив…  Вранці  прокинувся  і  сказав,  що  більше  не  буде  писати.  У  нас  і  до  того  були  з  ним  напружені  стосунки  а  тепер  він  взагалі  замкнувся  і  не  розмовляє  зі  мною.  Коротше  кажучи  я  б  дуже  хотіла  б  відкупити  її.  Я  заплачу  стільки  скільки  скажете».
Олег  сьорбнув  кави  і  спершись  головою  на  руку  вже  більш  впевнено  подивився  на  білявку.    Він  не  знав,  що  їй  відповісти  –  адже  з  одного  боку  це  щойно  зроблений  дружині  подарунок,  з  іншого  ж  Анна  вкрай  несподівано  для  нього  відреагувала  на  нього.  Олег  і  досі  не  міг  зрозуміти  з  чим  пов’язана  її  така  реакція.
Алла  помітила,  що  Олег  вагається  тому  продовжила  атаку,  і  не  просто  продовжила  а  пішла  у  «ва-банк»,  вона  поклала  свою  руку  на  його.  Це  було  несподівано  для  Олега,  але  все  ж  він  визнав,  що  для  нього  цей  дотик  був  приємним,  Руки  Алли  були  дуже  ніжними,  і  вона  в  чергове  пронизавши    його  поглядом  продовжила    «Я  готова  до  будь  якої  ціни,  щоб  повернути  картину,  навіть  до…»  і  вона  на  мить  замовкла  і  спокусливо  доторкнулась  до  своїх  вуст  пальчиком.
Анна  стояла  і  не  вірила  своїм  очам.  Повертаючись  з  садочка  вона  знала,  що  вдома  її  очікує  серйозна  розмова  з  приводу  її  вчорашньої    поведінки.  Вона  вирішила  зайти  в  кав’ярню  і  за  філіжанкою  кави  подумати  що  говоритиме  вдома.  А  тут,  в  кав’ярні,  якась  білявка  відверто  заграє  до  її  чоловіка  і  по  його  погляду  на  неї  видно  що  він  і  не  проти.  Анна  так  гримнула  дверима,  що  і  Алла  і  Олег  глянули  в  той  бік.  Олег  звісно  впізнав  дружину  і  кинувся  наздоганяти  її.  Алла  лише  встигла  всунути  йому  візитівку  зі  своїм  номером  хоча  і  розуміла  більш  за  все  він  її  зараз  чи  не  візьме  чи  одразу  ж    викине.  Олег  машинально  сунув  її  у  кишеню  і  понісся  наздоганяти  Анну.
Коли  він  наздогнав  дружину  вона  йому  влаштувала  ще  той  скандал  -  "Я  бачила  як  ти  дивився  на  неї,  я  бачила  як  вона  торкалась  твоєї  руки...  Це  не  дружні  стосунки!",  кричала  Анна  на  даючи  Олегу  вставити  хоча  б  слово,  "З  самого  ранку,  щойно  я  вийшла  з  дому"  -  продовжувала  вона.  Анна  сама  була  вражена,  спочатку  ревнощі  до  Ольги,  тепер  тут,  і  це  при  тому  що  самій  було  ох  як  далеко  до  янгола,  але  зупинити  це  її  не  могло.  В  решті  решт  Олег  не  витримав,  повернувся  і  пішов.  
"В  чому  моя  провина"-  думав  він,  "В  тому,  що  я  хотів  зробити  приємно  і  купив  ту  кляту  картину?  В  тому,  що  білявка  хотіла  її  повернути  будь  якою  ціною?  Раз  так  -  то  мабуть  дійсно  кращим  варіантом  буде  повернути  картину  -  від  неї  все  одно  одні  проблеми".
Олег  згадав,  що  у  кишені  лежить  візитівка  Алли  і  набрав  її  номер.  В  процесі  розмови  вони  дійшли  спільного  висновку  що  додому  до  Олега  по  картину  йти  не  варто  і  тому  домовились  зустрітись  у  готелі  де  зупинилася  Алла.  Олег  поїхав  додому  взяв  картину,  поклав  її  в  салон  свого  авто  і  поїхав  на  зустріч.  Почуття  в  нього  в  цей  момент  були  неабиякі  -  він  був  сердитий  і  засмучений  через  незрозумілу  і  невиправдану  поведінку  Анни,  і  через  те,  що  ці  враження  формувались  не  від  однієї  події  він  боровся  з  бажанням  помститись  дружині.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269382
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2011
автор: Ledy WinD