Десь над світом, в легкій круговерті,
Серед тиші вічних зірок,
Де немає житя, ані смерті,
Мою долю побачив пророк.
І вона затремтівши в чеканні,
Звела очі, стиснувши уста,
У слабкому, німому благанні...
"Він мовчить, значить буде біда"
Очі старця всміхнулись до неї,
Синім смутком в них билось життя.
Дав на згадку маленьку лілею
І пішов десь за межі буття.
А вона, розгубившись, стояла
Серед тиші зірок німих,
Білу квітку душі тримала,
З легким смумом вдивляючись в них...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269464
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2011
автор: Ірис