***

Чому  так  часто  нам  стається,
Що  світ  міняє  нас  ,і  нищить  все  прекрасне,
Він  нас  стирає,  він  ламає    нас  ,
шо  так  руйнує  наш  дорогоцінний  час

Самотньо  думати  про  велич,
Про  те  що  так  колись  жадав,
про  те  як  мріяв  і  кохав,
про  те  що  важко  так  втарачав.

Та  віра  всіх  нас  береже,
Не  дозволяє  всім  нам  вмерти  в  самоті,
Вона  нас  до  майбутнього  веде,
А  не  до  смерті  та  пітьми.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269469
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.07.2011
автор: Іван Бобітко