Так ніжно вітер грався із волоссям
Він відлітав і знову повертався
Можливо це мені приснилось чи здалося
Або ж він справді поруч бути намагався
Шукав мене і забирав з собою
Був теплим наче сонячне проміння
І шепотів, що він завжди зі мною
Та я не вірила в ці ніжні шепотіння
Він відлітав і залишалась я з собою
Я не встигала крикнути "зажди"
І не могла спинити я його рукою
І не могла примусити лишитись назавжди
Він не з'явився, знов не прилетів
Чекати марно, з цим змиритись мушу
Згадала я, про що мені він шепотів
Й прийняла це я в своє серце й в свою душу
Він шепотів мені своє ім'я
Він шепотів про мрії і нагоди
Про те, що я - це він і він - це я
Про те, що він - це й є моя свобода
І він завжди зі мною, зовсім близько
Він надихає кожне слово й кожен рух
З ним я щаслива й небо дуже низько
Бо він - це вільний і нестримний дух...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269500
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.07.2011
автор: Зоряна Ніч