За вікном знов плакав дощем темносірий ранок
Він не стримував сліз, не приховував більше емоцій
А у мене було своє особисте сонце
Хай воно й десь далеко, та близько по той бік екрану
І без слів про любов, без гри і навіть без гриму
Воно дійсно дарує так часто бажані промені
Каже правду в очі яку не скаже ніхто мені
І лягає в рядки моїх віршів дивною римою
Не питає чому, все розуміє з півслова
Просто поруч тоді, коли більше усього потрібно
Навіть злива в ту мить стає просто дощиком дрібним
А за мить уже промені сяють навколо знову
І не варто питати про кого це я, хто це
Варто вірити в те, що і вам в подарунок від долі
Саме в мить коли все зафарбовано в темний колір
Шлях освітить таке ж променисте і тепле сонце
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269501
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2011
автор: MC_Yorick