Спіткнутись, впасти…більше не вставати?
Зневіритись, забути хто ж ти в цьому світі є?
Всі помилки немов в гербарій назбирати
Допоки ще годинник мій о пів на шосту б’є.
Ну а о сьомій просто гордо встати,
Скинути весь мотлох болю на сміття
Й собі самому тихо проказати:
«Я сильний. Зможу, бо люблю життя.»
Зцілити зранену, роздерту душу…
Геть негаразди! Час пробив вже сьому!
Я сподіваюсь…ні! Я просто мушу
Знов полюбить цей світ й себе у ньому!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269557
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2011
автор: Квітка Надії