Захмарилось небо, сховалося сонце,
І птахи зібрались кидати свій край.
Вже жовтим листом, б’є вітер в віконце,
А осінь шепоче – мене зустрічай.
Світанок несе нам свою прохолоду,
Туман огортає із сумом сади.
Падає листя пожовкле на воду,
По ній йому довго і нудно пливти.
А хвиля підхопить його непомітно,
У мандри з собою візьме й понесе.
Метелик крильми тріпоче привітно,
Осінньої днини радітиме все.
В воді віддзеркалиться день золотавий,
Калина омиється дрібним дощем.
Співатиме серце сумні октави,
Бо в ньому поселиться осені щем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269572
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.07.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)