Таке коротке споришеве літо...
Я чую, хтось зриває вдалині
Гітарні струни, захотілось жити,
І не зважати, як спливають дні
За обрії, напоєні дощенту
В’язким і ніжним липовим вином,
І, мимоволі, дивлячись на небо,
Яке багряно мріє за вікном –
Я посміхаюсь, щиро, мов дитина.
І згадую про тих, кого люблю,
Не можна марнувати ні хвилини,
Щоби по літі не лишить жалю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269580
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2011
автор: Парчевська Ольга