Міряю час годинами, секундами, надіями.
Залишаючи місто, поринаю у думку.
І пливу у ній. А її не позначиш ніякою мірою.
І мріям там також немає рахунку.
Там наївна романтика,
Але без драконів, птахів і героїв,
Без принцес у рожевих бантиках,
Без морів з їх блакитним прибоєм.
Там будинок з бабусями на лавці.
Зі злими сусідами,що вмикають злу музику.
Вечорами танцюють вони брудні танці.
А щотижня хтось з них прокидається в дурці.
Серед сотні людей є одна там квартира,
Де живуть лише двоє та павук на стелі.
Вона вже давно ключі загубила,
А він чекає, щоб відкрити їй двері.
Ну а ввечері, коли всі вмикають світло,
Вони сидять і дивляться один одному в очі.
Кава готова, не зважаючи на те що пізно.
Там нікому не нудно, хоча й довгі ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269590
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2011
автор: Небайдужа пофігістка