Надто жахливо вдивлятись,як палає у сонця душа,-погідного ранку напевно не буде. Кожного дня хтось,переживаючи самотність, омиває свою історію слізьми. І дарма, бо від того вона не стане актуальнішою. Щогодини хтось сам віднімає собі життя, таким чином вирішивши погратись в арифметику. До кожного ввечері приходять тортури пережитого дня...
Отак і живемо, якщо не чекаємо, поки Божа рука ворухнеться і викреслить нас із його талмудів. Рука-то повільно ворушиться.
6.11.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269599
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.07.2011
автор: Олена Ганько