Коли буває сумно і самотньо,
Я йду до тебе,в спогадах,в думках,
Я йду до тебе,начебто з безодні,
Як свіжий день по спалених мостах.
І сиплю в трави проліски шовкові,
Іскристі роси,ніжний первоцвіт,
І з мертвих тріщин з дотиком любові
Густе зело вривається у світ!..
Я йду до тебе,боса і неспита,
Самотню душу вилити до дна,
І десь під ранок зринути,наснитись
В твоїх таємних,вимріяних снах...
І наша зустріч серце мені гріє,
Так ніжно гладить скроні і чоло...
Я йду до тебе,втрачена надіє,
А під ногами в мене-бите скло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269641
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2011
автор: Наталя Данилюк