Що дорікав тобі - пробач -
Усе від надлишку любові.
Лякав і кривдив тихий плач
І забаганка гонорова.
Але завжди в твоїх очах
Себе я бачив знов і знову
І ніжну кривду пробачав,
Як забаганку гонорову.
Від тебе кращої нема,
І люба лиш твоя розмова...
Хоч щастя й нишком відніма
Та забаганка гонорова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2011
автор: Вячеслав Романовський