Прагнення

Це  -  час  ,коли  не  спить  природа,  
зірки  ж  влаштовують  танок.  
посвюди  -  темрява  й  свобода  
і  до  небес  здається  крок.  
Лишилось  руку  протягнути  
і  ти  вже  там  -  серед  вогнів.  
Якби  в  красі  цій  потонути,  
звільнившт  дух  від  сірих  днів!  
Якби  хоч  радість  відшукати  
-  ту,  що  пробуджена  в  цей  час!!!  
Знайти  б  її  і  не  траждати,  
немов  шалена  в  котрий  раз...  
Якби  ці  хмари  розігнати  
і  зберегти  щасливу  мить,  
Піднятись  в  небо  і  літати  
в  той  час,  поки  природа  спить!  
 Та  тілки  знову  день  настане...  
до  мене  прийде  темний  сум...  
і  весь  цей  світ  в  ту  мить  розтане,  
мені  лишивши  тільки  DOOM!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269659
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.07.2011
автор: Ентелехія