Слухаю у плеєрі власні думки,
Перемикаю треки, змінюю настрій.
Секундами спливають життя роки.
Там немає попси, вона з іншої касти.
Перемотую назад, насолоджуюсь стражданням,
Або танцюю під запальні ритми щастя,
Або плачу, слухаючи про нещасне кохання.
Або кайфую, розкладаючи масті.
Перемикаю трек. Ця думка нецікава.
Ходжу та слухаю. Часто дивуюсь я.
Вимикаю, бо на столі вже готова кава.
Допила. І знов з динаміка думки рвуться.
Нарешті, улюблена пісня грає.
Там щось про спокій, тишу, зірки.
Там хтось когось дуже сильно кохає.
Якісь наївні і веселі рядки.
Ось знову найсумніша пісня з усіх.
Про сенс життя, про час, про людей.
Перемкну. Краще веселу. Дивацький сміх.
Або про котів чи маленьких дітей.
Іноді слухаю дурні вІрші,
Не намагаючись їх запам’ятати.
Часом вибираю які з них цікавіші.
Набридло. Послухаю чужі цитати.
Як на мене, час зручніше міряти треками.
Щось затихло. Батарея розряджена.
Ляжу спати. Заряджу дурними ідеями.
А завтра спробую міряти час гігабайтами.́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269826
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2011
автор: Небайдужа пофігістка