В ній ще причащаються демони,
коли ти обираєш слизький дах самотужки.
Не відпускай їм гріхів та не приплітай своїх,
не тішся так тим стрибкам у безсвідомість.
На підошви пристають жуйки пам'яті,
роти нахабно випльовують свої ментолові нісенітниці,
слина обпікає ноги і блищить на сонці.
Вона мріє частувати тебе кульками з льоду,
а ти крижанієш і частуєшся нею.
Революція білими смугами тягнеться до твого поверху,
а ти двічі на тиждень східцями котишся в інший світ.
Спиш на підлозі і тримаєш в руках чудернацьку люстру,
щоб вона могла серед ночі лічити порізи на руках.
Революціонери залишаються вірними своїм ідеалам.
(чуєш, вони залишаються... а ти знову йдеш.)
Що їй робити, коли вони молять пробачення,
своїми кігтями лоскочуть шию зсередини?
однакові сни за умови про них не базікати,
спроба здійснити замах на тих, хто в ній живе...
Ви створені одне для одного та я вас не знаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269920
Рубрика: Верлібр
дата надходження 12.07.2011
автор: Biryuza