Великі міста і шумні вокзали,
Сотні машин,і дивних людей,
і тисячі душ обездолених, мільйони непотрібних речей...
у засмучені заглянути очі,
у людини,що стоїть на краю,
що сама себе поволі вбиває,
за пиху і наївність свою... невже це кінець,я не вірю,
ми ж не встигли нормально пожити,
за те за дві тисячі літ,
ми планету зуміли убити...
сотні видів рослин і тварин,
знищені і зникли на віки,
а люди так часто хворіють,
що з дитинства приймають вже ліки...
у світі хаос настане,
а повернення назад вже нема,
десь одного лиш дня все засяє,
і погасне навіки свіча...
Тож не знищуйте те що лишилось,
не вирубуйте зелених алей,
залиште хоч частинку світу,
для наших майбутніх дітей...:)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269935
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2011
автор: ~>Ули4Ныu` IIoeT<~