Когда она возвратилась, ближе уже к зиме,
все свои летние вещи выменяв на билет,
в теплых её карманах, будто один в уме,
портовый прятался дым, а кровь
имела розовый цвет.
И я листал её книги в перце, корице, вине,
и слушал себе в полуха, как заливает она,
и как вырастают во тьме, зрея на глубине,
чёрный камень уголь,
зелёной травы вина.
И солнце падало с неба от тяжести прямо в ночь,
и она рассыпала муку, как звонкий зимы порошок,
и ждала вечером долгим, когда упадут снега,
а снег, в отличии от неё,
так и не шёл, не шёл.
* * *
Коли вона повернулась, ближче вже до зими,
всі свої літні речі вимінявши на квиток,
в теплих її кишенях ховались портові дими,
а кров мала колір висушених
трояндових пелюсток.
І я гортав її книги в перці, кориці й вині,
і слухав собі неуважно, як вона залива,
і як виростають у темряві, зріючи на глибині,
чорний камінь вугілля,
зелена рослина трава.
І сонце повільно скочувалось під тиском своєї ваги,
і вона розсипала борошно, мов дзвінкий порошок,
і чекала кожного вечора коли вже підуть сніги,
але сніг, на відміну від неї,
так тоді й не пішов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269991
Рубрика: Лирика
дата надходження 13.07.2011
автор: J. Serg