В одвічнім русі, звичній зморі
Хриплять, хлюпочуть хвилі в морі.
Несуть печать судьби-прокльону -
Сльозу як світ, гірку й солону.
Їм штиль полону ненависний.
Де небо то втопа, то висне.
І сіро-жовті і зелені
Із чорноти, немов олені,
Все мчать і мчать, прудкі і сильні,
Лазурно-сині, біло-сині.
Не осягнеш, не схопиш зором,
Лиш зачудуєшся прозором
І таїною неземною.
О море хвиль, ти знов зі мною.
Ненавидиш тебе чи любиш...
Але ж як ніжно ти голубиш!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270096
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.07.2011
автор: Вячеслав Романовський