Відкоркую неспитий ранок,
Бризки неба блакиттю іскряться,
І думки, мов відважні бджоли,
Спозаранку натще юрмляться.
У зіницях сховався місяць,
Вії зорі ясні колишуть,
Та проміння яскраві сонця,
Мій збентежений сон покришать.
Пригорну я весь світ думками,
Свіжий ранок – життю онова,
В день грядущий іду розділяти:
Де зернятко, а де полова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270168
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2011
автор: Вікторія Гончарова