МАЙБУТНЄ МИНУЛЕ

Ти  не  знаєш  ні  снів,  ані  мрій,
любче  коханий  мій.
Ворушиш  листя  поснуле  –
твоє  минуле.
Яким  би  милим
тепер  
воно  не  було  –
та    пройшло.
Блукаєш  у  мареннях  наяву.
Де  ти?  
Радій,  
поки  я  живу.  
Але  ж  ні:  
куди  не  ступи  –  
шарудить  обси́пане  листя.
І  нема  мені  
поруч  з  тобою  місця.

Пора  вертатися  у  гаї  –  
до  пташок  і  світанків.
Ступня́ми  босими
цілувати  стежки  мої  –
до  останку.

Або  шугонути,
наче  білий  самотній  птах,
сягти  недосяжного  
серцем  чулим  –
впасти  й  розсипатись  
блискітками
по  твоїх  слідах,
і  стати,  нарешті,
значимою  –
незворотнім
твоїм  
минулим.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2011
автор: Валя Савелюк