Вітер листя несе,
Вітер віє у вічі.
І вогонь почуттів
Відлітає у вічність.
У бездонні озер
Літо жалібно виє
І прощальну фату
Павутиною шиє.
Вітер гне до землі
Жовтолисті дерева,
Вітер котить красу
Крізь ображені села.
Жовтогривий скакун
Б’є по сонцю копитом,
І лошиця ірже,
Розминаючись з літом.
Теплі мрії несе,
Мов обривки афіші.
І втрачають слова
Надруковані вірші.
Жовте листя надій
Відриває від крони,
Жовті квіти землі
Гублять пам’ять корони.
Вітер хмари несе...
І, мов виразки білі,
Простирадла зірок
Загораються в тілі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270194
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.07.2011
автор: Василь Кузан