Яка вона — та жінка, що твоя?
Несамовита? Пристрасна? Кохана?
До болі щемна, чи від щастя п”яна?
Родюча нива, сад або рілля?
Яка вона — та жінка, що у снах?
Коли відкриту книгу ти читаєш,
Які сторінки ти перегортаєш?
Це глянець, чи “бульвар”, чи альманах?
Яка вона — омріяна весна?
Над головою — ріжки? Німб? Корона?
Послушниця, повія чи мадонна?
Ти молишся на неї? Чи вона?
Яка вона — найкраща з побажань?
Проста, тендітна чи безмежно сильна?
Зразково-добра? Ніжно-божевільна?
Рішуча, а чи сповнена вагань?
Вона така... П”янка, стрімка, жадана...
Тайфун і спокій. Радість і печаль.
У ній є все: любов, терпіння, жаль...
Вона така одна. Твоя кохана...
І ти готовий йти на край Землі,
Щоб там, збагнувши вітер і сміливість,
Пізнати ту її “неособливість”,
І долі зустрічати кораблі...
З останніх сил — навіщо все? Дарма...
Та лиш заглянеш в ці бездонні очі,
І ти її уже не просто хочеш,
Тебе без неї просто вже нема...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270196
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2011
автор: Котенок