Я не один раз обпалився,
Я навіть мріяти не смів,
Було, немов юнець томився,
Чекав на милість, чи на гнів.
Та промайнули тихо роки,
І все осіло як на дні,
І стали нерозумні кроки
Не притаманні вже мені.
Та безсоромний погляд раптом
Пробив в глухій душі прохід,
Немов заглушений реактор
Хтось запустив на повний хід.
Так захотілося грішити,
Забулась гіркота всіх згуб,
Ще більше як на світі жити
Так захотілося цих губ.
І пристрасть хлинула у скроні,
А кров чомусь до зводу ніг,
Так хочеться в твоєму лоні
Втопити ненаситний гріх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270218
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2011
автор: kalush