Стріпнувсь болотяний бугай
Посеред ночі, серед літа
І тиша, вечором розлита,
Чатує знов Зелений Гай.
Вікно, розчинене у сад,
Торкає місяць, срібла повен.
І спомин, як весняна повінь,
Верта мої літа назад.
Бо там усе - у тій порі,
Коли вишневий вир голубив,
І губи пізнавали губи,
Й серця ширяли угорі.
Як це забуть?
Ці миті - вічні
Збадьорять кров, хлюпнуть снаги,
Проб'ються крізь дощі й сніги,
Зневіру і вітри космічні.
Я з ними - юний, зрозумій,
Цієї ночі серед літа,
Де тиша, вечором розлита,
Чатує давній спомин мій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270239
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.07.2011
автор: Вячеслав Романовський