Tвої долоні, твої губи,
Шалений вибух у очах.
А ти зi мною був вже друге
Так, мов у казці. Та хоча...
Слова завмерли в повній тиші,
I рухи стали, мов чужі,
I не змогла я зупинитись -
Палало серце у вогні.
Тремтіли руки, губи, тіло.
Вагалась i чекала змін.
Бажання душу засліпило
I опинилась в куті стін.
Тебе я відчувала ніжно,
А то не лагідність була.
Запамятаю це навічно,
Як моя гордість загула.
Але тебе тепер благаю,
Не будь зi мною як колись.
Щодня холодність відчуваю,
Хоч поглядом своїм звернись!
Я не забуду твої очі,
Moї улюблені вуста.
Тепер я бачу їх щоночі,
Мені щоночі не до сна.
Для тебе я, як ніжне світло,
Як тиха ніч; i назавжди
Я залишусь для тебе вітром
I я благаю: "Не жени!!!"
2006р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270348
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2011
автор: Невпіймана