Вверх здіймалась фіранки вуаль
Все вдихаючи вітру пориви
У кімнаті холодній мов сталь,
Що торкається голої шкіри.
Ще тремтіла свіча на столі.
На підлозі розбитий бокал
відбивав мерехтливі вогні
В безкінечних просторах дзеркал.
Світло й тінь- чорнобіле кіно.
Гра тіней на стінах кімнати.
та розлите червоне вино
У розбитий бокал не зібрати.
Все завершилось миттю агонії,
Спалахнувши, дотліла свіча...
Залишила три крапки в історії.
Ранок сонцем торкнувся плеча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270590
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2011
автор: Ірис