П'ю цілюще зілля юної весни,
Умиваюсь росами, щоб знову рости,
Розмовляю з вітром - шепотом німим.
Тільки ти не бачиш, хоча не сліпий.
Ти походиш, топчиш, наче ти один -
Цар і повелитель - чистої краси!
А я тут жива. Не ламай, не кравди, краще - захисти!
Бо мені не вічність судилось цвісти.
Я піду з весною
Забравши з собою:
Ніжність пелюсток...
Я чарівна квітка - пролісок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270687
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2011
автор: Альбинка