Вітер часу однесе аромати цілунків.
Вітер часу палаючу рану згасить.
Споглядатиму відстороненоВітер часу
І душа переборе пекучість трунків.
Вітер часу – тихими хвилями,
Наче дихання в сні дитяче.
Придивитися – безліч виявів
Має світ. Придивлю́сь – побачу.
Безнадія – то правда відверта.
А надія – підступна облуда.
Як-но ще не пора умерти,
Треба жити. Пора ще буде.
Будуть весни. І будуть квіти.
Однесе вітер попіл з тераси.
Відсторонений вітер часу –
Споглядати. І все розуміти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270770
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.07.2011
автор: Валя Савелюк