...якось я була небом...
місяць золотою сережкою впав у димар
і перекрив дихання цегляному велетню...
та він боявся ворухнутись,
щоб жоден потяг лихом не збився з шляху.
колись під моїм ліжком пролягали холодні залізниці,
на них шукали притулку вигадані істоти,
що мандрували з однієї ночі в іншу.
можливо й досі вони подорожують тими маршрутами
та ліжко вже давно перестало бути моїм.
якось я була небом і згадувала часи,
де могла існувати в серці цегляного велетня.
щотемряви його очі світились через моє безсоння
і він не впускав ранок на першу колію
та мене так вабила недосяжність...
не пам'ятаю коли це трапилось
та я перестала чути розмови нічних пасажирів,
опинившись блакиттю над умовним існуванням будинку...
загубила сережку...
гарний початок дня…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270832
Рубрика: Верлібр
дата надходження 18.07.2011
автор: Biryuza