Жовтнева ніч, як світ оцей – одна.
І посмішка – гаряча, ніби сонце.
Мов Робінзон, самотність пив до дна,
Аж раптом – ні! Чи марево, чи сон це?
Такої казки я б не написав.
Хіба такі сюжети для провінцій?
Коли емоцій, пристрастей вулкан,
Передчуттями повнишся по вінця!
Коли здається: мить – і все згорить,
Все зникне, перетвориться на попіл.
А душі лопотять, як прапори,
Серця словами і бажанням повні…
Безкрає небо повниться піснями,
Життя цвіте бенгальськими вогнями…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270936
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.07.2011
автор: Василь Кузан