Одиночество в мире, кишащем людьми
Где на каждые два метра – три трупа, два лба
Это норма
__________________
я прох́оджу, як хмільний Тезей,
лабіринтами л́юдських ідей,
де за кожним незримим кутом
змучені діти й батько з питвом.
я злітаю (невдаха-Ікар)
понад підлість і л́юдський запал,
а у хмарах змарнілих ідей
обгораю, як крила від фей
я приблудою х́оджу в горах
наче мудрий й сміливий Геракл.
та звитяги мої непомітні,
бо так важко прославитись гідним
й на останок із піни морською
(Афродітою) сх́оджу ходою
невблаганно зіницями звожу –
всякий люд я із розуму зводжу.
та, знімаючи з себе личини,
у самотності т́ону невпинно
з кожним метром мій важчає подих
надто тісно мені між народу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270954
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.07.2011
автор: Троянда Пустелі