Збирається на дощ... Чуттєва прохолода
Взяла мене в невидимий полон.
Солодка вата хмар, таємна насолода
Що вітром прокрадається в мій сон...
Той карамельний сон, де ти сидиш навпроти,
Хоч ніжно дивишся, та холодно мовчиш,
Якби нашу любов, хтось записав як ноти,
Вона була б мов дощ...якщо завчиш
Її напам’ять ти, відчуєш трепет щастя,
Пекельні муки спраглої землі,
Що молить небеса про ту єдину краплю,
На давні незагоєні рубці.
Збирається на дощ... і спраглою землею,
У лабіринті сну тебе благаю,
Скажи мені „Люблю, навіки будь моєю”,
Допоки я на ці слова чекаю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271075
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2011
автор: Парчевська Ольга