І неповторність пекторалі,
І скіфських баб печаль німа
До нас прийшли з глухої далі,
З отих світів, яких нема.
У генних надрах спить до часу
Віків минулих таїна.
Та пройде мить - і мій сучасник
Дізнається, у чім вона.
Незнане змінить нас, хоч буде
Текти ріка, пахтіти лох.
Та з космосом вестимуть люди
Вже інший - рівний діалог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271119
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.07.2011
автор: Вячеслав Романовський