Стомилася. Взуттям натерла ніжки.
І питоньки аж раптом захотіла.
З трави зробила королівське ліжко
Й голівку на коліна примостила.
Розсипалось волосся, розлилося.
Долоня човником у ньому ходить.
Поцілував?.. Чи то вже так здалося?
А втім, цілуй. Мені це не зашкодить.
Твої вуста вершково-полуничні
До себе ваблять і мої гукають.
Такі солодкі з присмаком незвичним.
Цілую їх (скоріше, випиваю).
Натішилась. Втомила свою спрагу.
Підемо, друже, в пошуках доріжки.
Ми знайдемо іще якусь розвагу.
От тільки б не боліли більше ніжки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2011
автор: Наталка Кольоровісни