За вікном реве вітер лютий,
Ломаючи дахи безбожно,
А я, навіть не взутий,
Іду по битому склі обережно;
Руки побиті об стіни бетонні,
Думки до суїциду схилені,
Відчуття, що на мене падають тонни
І віки важкі, вони дуже стомлені.
Втікаю від страхів своїх абстрактних,
Від відчутів і снів незрозумілих,
Які завжди мене наздоганяють
І осідають, в голові осідають!!!!
Хоробрість і честь кудись поділись,
Залишивши мене на одинці
І всі ваші вчинки в мені зостались,
Лишивши рубці на моєму серці ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271155
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 20.07.2011
автор: Віктор Непомнящий