Мені більше нема на що жити,
В голові раптом зникли думки.
Бережу твої зів'ялі квіти,
Наді мною кружляють круки…
Я не знаю, що сталося, справді.
Дуже жаль наполоханих снів,
Моя доля пашіла у дранті,
На плечі білий янгол німів…
Ти пробач мені все, бо я грішна.
У запеклому бої примар
Я звертаюсь до себе, торішня,
Мені важко пізнати свій жар.
Я жила, як могла, як хотіла,
Не зважала на правила всі…
Я тебе надто палко любила!
Із небес опустилась безсила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271285
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2011
автор: Беллатрисса Турнесоль