Не повернусь до тебе довгим коридором,
тонкими сходами, як клавiшi твоi*.
Тепер я вiтер, одиноке тихе соло,
струна обiрвана в закоханiй душi...
Лише вiдчую дотик зимнього польоту.
Застигли очi без романтики й пiсень!
Де дiлось щастя - зачарованii* ноти?
Що стали зiркою, коли розтанув день...
А я пiшла не зупиняючись....Так треба...
Недовиконувала вiденський свiй вальс.
Тeпер згубила Богом дане менi небо -
свою мелодiю навiк i на весь час...
Душа покинутим iскриться фортеп'яно,
а серце каже, що я вже не повернусь.
Була з тобою у дуетi, - вже не стану,
лише зi смутком в тихiм соло я зiйдусь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271382
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2011
автор: Ліна Біла