вечірньо-колискове)

Нехай  над  тобою  зорі  всміхаються,  мій  загадковий.
Нехай  тобі  сивою  стрічкою  стелиться  шлях...
(Я  -  та,  хто  власноруч  майструє  собі  окови
І  марить  польотами  фенікса  чи  журавля)

Хай  срібний  серпанок  до  ранку  стоїть  на  сторожі,
Щоб  сон  твій  мережився  сяйвом  моїх  почувань.
Нехай  моя  слабкість,  що  так  на  кохання  схожа
З-під  пензлика  ночі  дістане  нові  дива.

І  справдиться,  як  пророцтво,  все,  про  що  мріялось,
А  ні  -  то  й  не  треба  -  всміхаються  херувими...
Та  в  час,  коли  ніч  махне  темно-синім  віялом
І  сон  начаклує,  згадай  мене,  мій  невловимий.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271412
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2011
автор: Ляля Бо