Присвячується всім, хто творив Українську державу
30 червня 1941 року та згинув в боротьбі за неї.
*******************************
Вони творили державу Україну,
Відновлену, не нову в лиш кілька днів,
З ярма «совєтів» ставали на руїнах,
Змивали кров, вбирали в серце лють і гнів.
Орда Москви на схід втікала, в болота дно,
Лишала плач, прокльони, спотворені тіла.
А та, що йшла, Адольфа несла знамено.
… Одна і друга теж червоною була.
Гестапо там, а тут червоні партизани,
І тим, і тим, повстанці є бандити.
Там ляхи, там СМЕРШ прийшов у ліс і лани,
Однак не зміг ворожий стяг серця покрити.
Їх сотні тисяч згинуло в гучних боях,
У тюрмах стягу крові молота й серпа,
Та не зрікались віри у Свободи шлях,
Що прийде волі час й державницька доба.
Вони творили державу Україна,
Не просто бунт, і не лише повстання,
Вона ставала на крові і руїнах,
Держава, що була в Європі здавна.
Держава ніби то у нас постала вже,
І стяг свій під сонцем і потоком злив.
І кажуть, здобули без крові і без жертв,
Лише забули про тих, хто кров пролив.
25.06. 10.38.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271453
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 22.07.2011
автор: Ярослав Дорожний