Йдуть дні, я за Почаєвом скучаю,
Після відвідин часу перейшло
Достатньо і собі я намічаю,
Коли я знову навіщу його.
Спливло багато р́оків вже відтоді,
Як вперше я у ньому побував,
Не розумів Божественних мелодій,
Які тоді Почаїв навівав.
Зустрів він перший раз мене привітно
Сіянням дивним, блиском куполів.
Незвичним, радісним для мене світлом
Тоді уперше серце він зігрів.
Недовго зустріч перша та тривала
В собор Успенський я не заходив,
Однак, здавалось: Лавра зазивала,
Щоби до Бога кроки я робив.
І Лавра все дорожчою ставала,
Були в житті скорботи і печаль.
В Почаєві ж утіха наступала,
Туди спішив я у далеку даль.
Тепер Почаїв – наче рідне місто,
Приємний, тихий та знайомий край,
Де затишно в молитві і не тісно,
Немов маленький, невеликий рай…
18.08.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271482
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.07.2011
автор: С.Плекан