До села́, до села́, до села́ -
ре́йки се́рцю у такт стукотя́ть.
За вікно́м, у досві́тній імлі́,
краєви́ди помо́рені сплять.
Крадькома́, із далля́, розсвіта́.
Зайняло́ся. Невпи́нний чаба́н -
сонце, згра́ями си́зих ове́ць,
у ставки́ заганя́є тума́н.
Та́нуть но́чі приви́ддя чудні́
й пасажирів прима́ри за склом.
Простяга́ють обі́йми поля́
і лева́ди встаю́ть за село́м.
Та не сонце споло́хало світ,
Він збуди́вся іще до зорі́.
Раз по ра́з, раз по ра́з, раз по ра́з
ло́жать тра́ви в покі́с косарі́.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271533
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.07.2011
автор: Андрій Чернівець