Де природа ще так непорочна,
Де загублені Богом гаї,
Там хлюпоче водою Пісочне
І змиває печалі мої.
Там за вільхами плесо Пісочне,
Срібна чаша, густий очерет,
Як омріяні думи дівочі
І забутий з дитинства секрет.
Манить, манить до себе Пісочне,
Клапоть раю навпроти небес,
Наче нам залишився наочний
Давній слід від Господніх чудес.
Може долю комусь напророчив
Добрий цар очеретних тенет
І зійшлися стежки на Пісочнім
Як зірки на параді планет.
І зустрілись натомлені очі,
Збитий подих, розмова німа,
І єднає серця на Пісочнім
Може літо, а може зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271638
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2011
автор: kalush