Ця чорна темінь кави і обруч кола
Затягує в глибини сантиметрів,
Гірка, без цукру, немов капризна Доля,
Котрій не знати смутку сентиментів.
Таємне манить філіжанки біле дно,
Немов Русалка-діва на березі ріки.
Іти чи ні? Вагання геть! Вже стало все одно.
Чи може творять міф казок твої думки?
У філіжанці Русалки точно вже нема,
Хто зна, чи в річці знайдеш ще в наші дні,
Згубила їх століть двадцятих еко тьма,
Шукати марно в глибинах озера й на дні.
Хіба на морі, де хвилі чудний сплеск,
Там пані засмаглі й відверто чарівні –
Під сонцем, у воді, звичайно,є топлес.
Прийдуть в реальність, не тільки уві сні.
12.06. кафе «Тарко».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271805
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2011
автор: Ярослав Дорожний