Комусь веселка в небі яснім сяє
І до того, теплий дощ літний.
А тут все небо темінь хмари крає,
і борщ в тарілці, немов пісний.
Комусь ще молодість у сорок й далі,
А хтось у тридцять уже старий,
Комусь підвладні небес таємні далі,
А хтось лиш бачить трави покрив.
З’явилось сонце у небі темно-хмарнім,
Зігріло дещо та більш усе,
А в почуттях, як було, й далі марно,
Без зорів небо дрібне й пусте.
О, де знайти те Сонце в небосхилі,
Який астролог винайде його,
О, як набратись віри й вчинку сили,
Щоб сотворити сонячне крило?
Одне і друге, й ними полетіти
У вирій містерії чуттів,
Де поросли рожеві світлі квіти
Чекань ночей і теплих днів…
26.06. 18.47. поїзд: Тернопіль – Чортків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272012
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2011
автор: Ярослав Дорожний