Ти нас створив ,немов за браком часу,
Неначе той омлет нашвидкоруч .
Розрізав нас на ранги , касти , класи ,
Поставив нас у коло – стиснутий обруч.
Всього намішано у єстестві людському,
Не дивлячись , кидав добро і забуття ,
Гординю і любов , і , навіть , мову…
Дивився , куштував і…кинув на сміття.
Собі подумав : » Що за господиня
Зробить людину спромоглась з нічого?»
Поглянув на годинник і зарікся знині
Творить людей…Але ми є і слава Богу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272028
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.07.2011
автор: Александра Жукова