Забуду тебе щонайменш...
На день, а може, і більше.
Коли ж ти мене позовеш...
То небо...І те стане грішне.
Ти радуєш щастям гірким,
Даруєш любов до знемоги,
Навчаєш законам жорстким
Й не просиш собі допомоги.
Я промені сонця ловлю,
Капризно кохаю і мучу,
Тобою щоденно живу.
Вину ж я свою не озвучу.
Наскільки ми схожі...Це жах!
Життя з ніг на голову рвемо.
У пух розбиваємо й в прах
І все в один голос клянемо.
На краще...А може, на гірше...
І десь у душі ще болить.
На день...А може, і більше?...
Забуду тебе лиш на мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272051
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2011
автор: НАТАЛЬКА