діти|Прип'ять

дихання,  розіп'яте  на  стінах
промінням  сонячним
чи,  ба!  місячним,
золотаво-осіннім  цього  літа
що  надто  схоже  на  квітень  1986,
що  без  вістку  згинув
і  ось  відшукавсь,  промінням  сонячним  зринув
на  стінах  міста  навічно-тіней,
захитавсь  на  гойдалках  синіх
як  метерлінкове  щастя  чи  навіть  дитячі  мрії
у  згублений  квітень  замість  каміння  кинуті
затавровані  в  не-житті
на  березі  Прип'яті
мені  було  шість
я  й  досі  блукаю  там,  де  загубив  свій  м'ячик
шукаю  дівча,  що  у  квітні  заходилось  плачем
бо  атом  спалив  її  платтячко
й  червоногарячі  бантики
у  золотавім  волосі,
схожім  на  осінь
я  досі  шугаю  тіні
замість  птахів
бо  того  квітневого  ранку
я  залишивсь  без  тіла
як  і  вони
диханням  розіп'явсь  по  стінах
між  дітьми  загубленних  тіней
від  гарячого  спалаху
закарбувавсь  у  пам'яті
маминій
і,  кажуть  (я  чув  у  вітрах!)  -
у  всенародній
колись  не-сьогодні,
а  в  чітко  означену  дату
а  зараз  мені  вже  час
шукати  оте  дівча
казати  йому  і  собі:  нумо,  не  плач
і  мовчати,  що  нас  нема
і  гайсати  по  мертвих  вітах
й  по  сірим  стінам
по  шибкам  віконним
радіаційним  фоном.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272078
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 26.07.2011
автор: H&N