Ви кажете я глина?
Добре, глина…
Та з мене ви не зліпите горшка.
Я вже збулась,
як учорашня днина –
Я черепок.
Ось глина я така.
Я черепок
од дзбана чи од миски.
Мені відома Майстрова рука!
Мене вже зліплено
до ручки і до риски.
Уже й розбито.
Ось я вам така.
Мене гончар Іван крутив на крузі,
В печі палив,
щоб я була тривка.
Мене розписували руки бабці Густі –
Я не вдалась.
Мене розбили.
Я така.
Ви, може, й майстер.
Може, вас і мучить,
Що вам до мене не докласти рук.
Я черепок,
я глиняний,
живучий.
Колись мене знайде
ваш праонук.
Знайде мене колись пра-пралюдина,
І дивна думка
в її мізках заснує:
-- Дивись,
віки лежала в глині глина,
Але собою зосталась –
яка не є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272083
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.07.2011
автор: Валя Савелюк